Сучасні вимоги до педагога на перше місце ставлять систематичну самостійну роботу з розвитку професійної компетентності, поглиблення його теоретичних знань та практичних умінь. Отже, проблема самоосвіти стає все більш актуальною. Завданням методичних служб на даному етапі є максимальне використання творчого потенціалу педагогів, яких, за твердженням В.Пікельної, сьогодні треба повернути від виконавчої дисципліни до дисципліни самостійного творчого мислення. У той же час актуальною є проблема підпорядкування індивідуальних творчих інтересів загальній творчій проблемі, над якою працює колектив.

          Як відомо, ставлення педагогів до методичної роботи взагалі, до самоосвіти зокрема, неоднозначне, а тому головним завданням методичної служби є створення стійкої мотивації професійного самовдосконалення. Адже, за словами К.Д.Ушинського, "учитель живе до тих пір, поки він учиться, коли він перестає учитися, у ньому вмирає вчитель”.

          Про відповідний освітній рівень педагога, як головну передумову здійснення навчання і виховання, писали видатні педагоги-гуманісти ХХстоліття С.Русова та В.Сухомлинський. С.Русова підкреслювала, що педагог повинен мати "широку схему освіти”, "високу освіту” – загальну і фахову, яку зуміє використовувати у житті, викликаючи у дітей інтерес і цікавість. В.Сухомлинський писав про ерудованого, інтелектуально розвиненого вчителя, зокрема, про досконале володіння ним знаннями зі своєї спеціальності. Учитель, на його думку, повинен знати в десять, двадцять разів більше, ніж буде викладено на уроці. Тільки за такої умови педагог зможе пробудити інтерес до пізнання, жадобу знань в учнів.

          Отже, для того, щоб навчати, вчителю самому необхідно постійно навчатись. Прагнення до знань, психологічна готовність педагога до об'єктивної потреби навчатись протягом своєї педагогічної кар'єри є безперечним гарантом його професійного становлення.

Технологія організації самоосвіти:

Перший етап-установчий, передбачає налаштування на самостійну роботу;вибір мети роботи, виходячи з науково-методичноїтеми гімназії;формулювання особистої індивідуальної теми, осмислення послідовності своїх дій.

Другий етап-навчальний, коли педагог ознайомлюється з психолого-педагогічноф та методичноюлітературою з обраної проблеми освіти.

Третій етап-практичний, під час якого відбувається накопичення педагогічних фактів, їх добір та аналіз, перевірка нових методів роботи, здійснення експериментів. практичну роботу супроводжує вивчення літератури.

Четвертий етап-теоретичне осмислення накопичених педагогічних фактів. На даному етапі доцільно організувати колективне обгогворення прочитаної педагогічної літератури;творчі звіти про перебіг на засіданнях мо чи кафедри,на районних мо;відвідування з наступним обговоренням відкритих уроків з обраної проблеми та інші колективні форми роботи.

Пятий етап-підсумково-контрольний, на якому педагог має підбити підсумки свєї самостійної роботи, узагальнити спостереження, оформити результати. головним тут є опис здійсненої роботи та встановлених фактів.їх аналіз, теоретичне обгрунтування результатів, оформлювання загальних висновків та визначення перспектив у роботі.