Нема світлішого нічого в цілім світі,
Як сонце ясне й чисті небеса.
Нема нічого кращого, як діти,
Бо в них любов, надія і краса.

Бо в них найкращі наші сподівання,
Вершина, може, нашого буття.
Тому-то ми без зайвого вагання
За них віддати можемо життя.

Готові зірку зняти з небосхилу
І прихилити небо голубе.
Щоб тільки дітям у житті щастило,
Бо в дітях ми продовжуєм себе.

Та мусим добре істину збагнути,
(Інакше гірка чаша не мине),
Що смачно їсти, модно одягнути —
Це ще не все, не саме головне...

Тому щоденно маєм пам’ятати,
Який би пост не обіймали ми.
Весь жар душі потрібно їм віддати,
Щоб діти виросли хорошими людьми!

Щоб у дітей була душа іскриста,
Неначе сонце раннє золоте,
Велика, добра, світла, чиста-чиста...
Давайте будем думати про те!

Це в першу чергу нам, батькам, потрібно,
Як прийде старість або час біди.
Щоб не було і боляче, і стидно,
Що діти нам не подали води.

На Землю сонце промені сипнуло
І синьо усміхнулись небеса.
То ж дай нам бог, щоб лихо нас минуло.
Хай радують нас діти і краса.